У лютому 2020 Великобританія анонсувала заборону на продаж автомобілів з бензиновими й дизельними двигунами, яка почне діяти в 2035 році. Це частина плану щодо зниження до нуля вуглецевих викидів в Британії до 2050 року. Про обмеження на використання дизеля оголошували великі міста Німеччини, зокрема й автомобільні столиці країни — Штутгарт і Мюнхен. До них приєднуються великі міста інших європейських країн, а законність таких заборон підтвердив Європейський суд загальної юрисдикції в Люксембурзі. Виробникам доводиться дотримуватися тренда: наприклад, в 2018 році Toyota почала поступово відмовлятися від дизельних моторів.
Чому в дизеля немає майбутнього і які події до цього призвели — розберемося в цій статті.
Звідки стільки дизельних автівок
Дизель не був популярним завжди. Ще в середині 90-х його використання обмежувалося в основному комерційним транспортом, а частина у виробництві приватних легкових машин була невеликою.
Все змінилося в 1997 році, коли був прийнятий Кіотський протокол — міжнародний договір-план щодо скорочення викидів парникових газів для протидії глобальному потеплінню. Одним з газів, на якому концентрувався протокол, був вуглекислий. Вихлопи бензинових двигунів містять його в значно більшій кількості, ніж дизельні мотори, тому останні були оголошені майбутнім автомобілебудування. На той момент частина дизеля на європейському ринку лише наближалася до 25%.
Європейські держави почали просувати “дизельну” ідею — звертали увагу на порівняльну дешевизну й екологічність. Кампанія не обмежувалася закликами й роз’ясненнями — власники дизельних автівок отримували матеріальні вигоди просто зараз: їм знижували податки, надавали знижки на паркування.
Внаслідок цього дизельні двигуни стали домінувати в Європі в 2000-х, досягнувши частки в 53% в 2007 році. У першій половині 2010-х їхня частка в європейських продажах таких гігантів, як BMW, Daimler і Volvo, досягала 70-90%.
Нова мета екологів
Золоті часи для дизельних моторів добігли кінця, коли екологи заговорили про високу концентрацію оксиду азоту у вихлопах. Це з’єднання підсилює дію канцерогенів і одночасно послаблює імунітет. А суспензія сажі, яку знайшли в вихлопах, виявилася небезпечною для людей з алергією й астмою.
Дизель визнали відповідальним за тисячі смертей, британські парламентарі заговорили про утилізацію авто з такими двигунами, а мер Парижа Анн Ідальго запропонувала цілком заборонити їх в місті. До неї приєдналися мери Мадрида, Афін, Мехіко.
Дизельгейт
Такий розворот громадської думки та екологічної політики не міг сподобатися великим автовиробникам, і щоб захистити вкладені в дизель гроші, вони зважилися на шахрайство. В історію цей випадок потрапив як “оборудка Volkswagen” або просто Дизельгейт — за аналогією до Уотергейтського політичного скандалу.
У вересні 2015 року американські контролери-екологи з’ясували: Volkswagen ставила на свої дизельні авто програмні засоби, які обманювали систему перевірки газів. Справа в тому, що тести проводили в лабораторіях, поведінка автомобіля під час перевірки відрізнялася від поведінки в реальних умовах — і програми були здатні розпізнати тест. Вони знижували концентрацію оксиду азоту в вихлопі на час перевірки в десятки разів у порівнянні з режимом звичайної експлуатації.
Volkswagen визнав, що продав 11 мільйонів машин з таким софтом, випущених з 2008 по 2015 роки: Golf шостої генерації, Passat сьомої генерації,, Tiguan, Jetta. Цікаво, що дизельна шахрайка Jetta була визнана «Зеленим автомобілем року» за підсумками 2009 за версією британського часопису Green Car Journal.
У махінаціях різного ступеня тяжкості були викриті майже всі бренди концерну Volkswagen AG — Skoda, Seat, Audi, Porsche — а також Opel, Mercedes-Benz, BMW і Renault.
Дизельгейт став могутнім козирем екологів в боротьбі з автовиробниками.
Euro 6 і вирок дизелю
У тому ж 2015 року ЄС прийняв сучасний екологічний стандарт — Euro 6. Згідно з новими вимогами, максимально дозволений максимально допустимий викид оксидів азоту для дизельних моторів становить 0,080 грам на кілометр. Для порівняння: попередній стандарт, Euro 5, встановлював цю норму на рівні 0,180 г / км — тобто в 2,25 рази більше. Жорсткі обмеження наклали й на зважені частинки.
Задовольняти ці вимоги дорого. А відтоді, як великі міста одне за одним почали обмежувати рух дизельних авто, а цілі країни — розробляти плани повної заборони, гонитва за стандартом Euro 6 втратила сенс. «Дизельні автомобілі зникнуть набагато скоріше, ніж ми можемо очікувати», — заявила в 2017 році Ельжбета Беньковська, єврокомісар з питань внутрішнього ринку, промисловості, підприємництва й малих та середніх підприємств.
І виявилася правою: автогіганти почали скорочувати виробництво таких автівок, скеровуючи ресурси на гібриди й електрокари. А дизель повертається туди, де був 25 років тому — в комерційну нішу. Але й вона вже не буде такою великою через технології, що з’явилися протягом цього часу.
